ЛАТИНСЬКА МОВА ЯК ГЕНЕАЛОГІЧНИЙ ТА СТРУКТУРНИЙ ПРОТОТИП СУЧАСНОГО СЛОГАНА: АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ КОНТЕКСТІВ, МЕДІА-ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА ДИДАКТИЧНИХ ІМПЛІКАЦІЙ

ЛАТИНСЬКА МОВА ЯК ГЕНЕАЛОГІЧНИЙ ТА СТРУКТУРНИЙ ПРОТОТИП СУЧАСНОГО СЛОГАНА: АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ КОНТЕКСТІВ, МЕДІА-ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА ДИДАКТИЧНИХ ІМПЛІКАЦІЙ Анотація.Стаття присвячена комплексному аналізу зв'язку сучасних слоганів із латинськими крилатими висловами та визначенню ролі останніх у формуванні комунікативних стратегій сьогодення.Латинська мова, яка протягом століть функціонувала як мова влади, науки, релігії та культури, сформувала унікальну традицію лаконічних, ритмічних і семантично насичених висловів.Через спільну риторичну природу слогани відтворюють структурні й стилістичні принципи крилатих висловів.У роботі розглянуто історичні витоки афористичних формул у добу Римської імперії, простежено їхній шлях від політичних девізів, релігійних формул та військових гасел до мотиваційних, рекламних і соціальних слоганів ХХ-ХХІ століття.Особливу увагу приділено механізмам лінгвокультурної трансформації латинських виразів у сучасні короткі комунікативні формули.Проаналізовано прагматичний потенціал латинських крилатих висловів, їхню ритмічність, симетричність та імперативність, що робить такі вислови високоефективними у впливі на когнітивну й емоційну сферу адресата.У статті описано процеси адаптації латинських висловів до нових культурних і соціальних контекстів, зокрема спрощення структури, зміни семантичних акцентів та використання латинських формул як універсальних символів освіченості, авторитетності та традиції.Розкрито роль латинської мовної спадщини у становленні сучасної культури слогану, показано, що багато відомих рекламних, політичних і освітніх гасел мають приховане або пряме латинське походження.На основі аналізу визначено,