ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ СТУДЕНТІВ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З КРИТИЧНИМ МИСЛЕННЯМ І МЕДІАГРАМОТНІСТЮ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ СТУДЕНТІВ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ З КРИТИЧНИМ МИСЛЕННЯМ І МЕДІАГРАМОТНІСТЮ Анотація.У статті представлено педагогічні умови формування академічної доброчесності студентів у контексті розвитку критичного мислення та медіаграмотності.Актуальність проблеми зумовлена інтенсивними трансформаціями освітнього середовища, підвищенням ролі інформаційних технологій, посиленням впливу соціальних медіа на поведінкові та етичні орієнтири студентської молоді.У сучасному закладі вищої освіти академічна доброчесність постає як нормативна вимога та інтегрована компетентність, що охоплює моральну відповідальність, інтелектуальну чесність і здатність до критичного оцінювання інформації.Обґрунтовано, що педагогічні умови є цілісною системою чинників, ресурсів, форм, методів, процедур і соціокультурних механізмів, які забезпечують ефективну організацію освітнього процесу та формування етичної культури здобувачів.Методологічну основу дослідження становлять системний, аксіологічний, компетентнісний і цифрово-гуманістичний підходи, які забезпечують цілісність моделі, взаємозв'язок рівнів (макро-, мезо-та мікрорівня) і спрямованість на формування інтегрованих компетентностей академічної доброчесності, критичного мислення та медіаграмотності.У межах цих підходів розроблено класифікацію педагогічних умов, що охоплює сім складових: інституційно-нормативну, організаційно-методичну, мотиваційно-ціннісну, рефлексивно-аналітичну, комунікативно-дискурсивну, цифрово-інформаційну та соціально-інтерактивну.Доведено, що така інтеграція забезпечує формування академічної доброчесності як інтегрованої когнітивно-ціннісної характеристики особистості, що об'єднує етичну свідомість, критичне мислення, інформаційну автономію та відповідальність за результати навчальної діяльності.Отримані результати поглиблюють наукове розуміння структури педагогічних умов у сучасному освітньому середовищі закладу вищої освіти, розширюють підходи до формування компетентнісної моделі доброчесного фахівця й окреслюють практичні орієнтири для впровадження програм академічної доброчесності.