КЛІНІЧНА АНАТОМІЧНЯ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБУ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ОТКРИТИХ ДОСТУПІВ

КЛІНІЧНА АНАТОМІЧНЯ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБУ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ОТКРИТИХ ДОСТУПІВАнотація.В умовах збройної агресії та воєнного стану в Україні бойові ушкодження верхніх кінцівок, зокрема ліктьового суглоба, набули особливої поширеності.Вибухові та вогнепальні поранення цієї ділянки часто супроводжуються поєднаними ураженнями кісток, суглобів, м'яких тканин, судин і нервів, що значно ускладнює хірургічне лікування. Поряд із бойовою травмою, актуальною залишається дегенеративно-травматична патологія ліктьового суглоба, зокрема задній імпінгмент-синдром у спортсменів.У цих умовах зростає роль малоінвазивних методів лікування.Визначальним чинником їх безпечного застосування є глибоке знання топографічної анатомії та обґрунтований вибір доступу. Таким чином, удосконалення анатомічного обґрунтування хірургічних доступів до ліктьового суглоба є надзвичайно актуальним завданням сучасної травматології та ортопедії.Ліктьовий суглоб є однією з найбільш анатомічно складних ділянок верхньої кінцівки, що зумовлено тісним просторовим поєднанням кісткових елементів, м'язово-сухожилкових Журнал «Перспективи та інновації науки» № 1(59) 2026 2353 структур, магістральних судин і периферичних нервів.Особливе клінічне значення в цій зоні мають топографо-анатомічні ділянки виходу та проходження нервових стовбурів у товщі м'язів, які в зарубіжній літературі описуються як «аркади».Саме в межах цих утворень найчастіше виникають компресійні нейропатії та тунельні синдроми, що призводять до больового синдрому, сенсорних розладів і стійких порушень функції верхньої кінцівки.Ліктьовий нерв, проходячи через внутрішню міжм'язову перегородку, розташовується вздовж медіального краю триголового м'яза плеча у супроводі верхньої колатеральної ліктьової артерії.Таким чином, знання просторових взаємовідношень між м'язами, фасціями та нервами є критично важливим для клінічної практики.Окрему увагу приділено оперативним доступам до ліктьового суглоба.Вибір положення пацієнта та типу хірургічного доступу (переднього, заднього, медіального, латерального або комбінованого) повинен ґрунтуватися на чіткому розумінні топографічної анатомії ділянки.У складних випадках, зокрема при внутрішньосуглобових переломах, обґрунтоване застосування комбінованих або артроскопічнихдоступів дозволяє зменшити травматизацію м'яких тканин і ризик ятрогенних ушкоджень.Отже, ґрунтовне вивчення топографо-анатомічних особливостей ліктьового суглоба є необхідною умовою безпечного та ефективного хірургічного лікування, профілактики нейропатій і збереження функціональної спроможності верхньої кінцівки.