ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ З МОТИВАЦІЄЮ НАВЧАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ З МОТИВАЦІЄЮ НАВЧАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ Анотація.У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження взаємозв'язку академічної прокрастинації з мотивацією навчання у здобувачів освіти.Актуальність проблеми зумовлена тим, що в умовах інтенсифікації освітнього процесу, зростання обсягу навчальних завдань, цифровізації навчання та підвищеної соціальної напруги дедалі більше студентів демонструють схильність до відкладання навчальної діяльності, що негативно відбивається на успішності, психологічному благополуччі та професійному становленні.Академічна прокрастинація розглядається як багатовимірний феномен, який включає поведінкові прояви (відкладання завдань, порушення дедлайнів, нерівномірне навантаження), емоційні переживання (тривога, вина, напруження), когнітивні установки та мотиваційно-регуляторні механізми, що забезпечують або ускладнюють реалізацію навчальних намірів.Метою статті є комплексне теоретичне та емпіричне дослідження психологічних особливостей взаємозв'язку академічної прокрастинації з мотивацією навчання у здобувачів освіти.Емпіричну частину виконано на вибірці 60 осіб віком 17-22 роки із застосуванням комплексу психодіагностичних методик: опитувальника «Ступінь виразності прокрастинації» (Л.М. Карамушка, О. І. Бондарчук, Т. В. Грубі), анкети «Причини особистісної схильності до відтермінування завдань» (М.Дворник), методики діагностики навчальної мотивації студентів А. А. Реана та В. А. Якуніна (модифікація Н. Ц. Бадмаєвої), методики «Вивчення мотивації навчання у виші» (Т.І. Ільїна), а також опитувальника самоорганізації діяльності (Н.Фішер, М. Бонд; адаптація Є. Мандрикової).Отримані результати засвідчили, що середній і підвищений рівні академічної прокрастинації є поширеними серед здобувачів освіти та пов'язані з домінуванням зовнішньої мотивації, мотиваційною недостатністю, недостатньо сформованими навичками планування й самоконтролю, а також підвищеною тривожністю й страхом негативної оцінки.Натомість внутрішня мотивація (пізнавальний інтерес, орієнтація на саморозвиток і професійне становлення) виступає ресурсом, що знижує ймовірність прокрастинаційної поведінки.Зроблено висновок, що академічна прокрастинація є інтегративним показником дисбалансу між мотиваційними спонуканнями та регуляторними можливостями особистості, а її профілактика потребує комплексних психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток автономної мотивації, самоорганізації та навичок саморегуляції.