АМІОДАРОН-ІНДУКОВАНІ ТИРЕОПАТІЇ

АМІОДАРОН-ІНДУКОВАНІ ТИРЕОПАТІЇ Анотація.Аміодаронце високоефективний антиаритмічний засіб ІІІ класу, який широко застосовується у кардіології, а саме у лікуванні фібриляції передсердь та інших шлуночкових і надшлуночкових аритмій.Його ефективність зумовлена багатокомпонентним механізмом дії, який включає блокаду калієвих, натрієвих і кальцієвих каналів, а також β-адреноблокуючий ефект.Завдяки цьому аміодарон залишається препаратом вибору у пацієнтів із рефрактерними аритміями, серцевою недостатністю та зниженням фракції викиду лівого шлуночка.Однак тривале застосування аміодарону асоціюється з розвитком численних позасерцевих побічних ефектів, що обмежують його безпечність.Серед них особливе місце посідають ураження щитоподібної залози, відомі під загальною назвою аміодарон-індуковані тиреопатії (АІТ).Порушення функції щитоподібної залози при терапії аміодароном мають складний патогенез та включають як аміодарон-індукований гіпотиреоз, так і аміодарон-індукований тиреотоксикоз.Виникають вищезгадані ускладнення через те, що препарат містить високу концентрацію йоду та інгібує периферичну конверсію тироксину у трийодтиронін через блокування ферменту тироксин-5'дейодиназа I, II та ІІІ типу.Це зумовлює характерні зміни гормонального профілю: підвищення рівня тироксину і реверсного трийодтироніну при нормальному або зниженому трийодтироніні, що може ускладнювати діагностику дисфункції.Отже, вищезгадані порушення функції щитовидної залози виникають у 15-20% пацієнтів.Аміодарон-індукований гіпотиреоз частіше зустрічається у регіонах із достатнім споживанням йоду, а аміодароніндукований тиреотоксикоз, навпаки у регіонах із низьким споживанням йоду.