РОЛЬ БІОМАРКЕРІВ МІОКАРДІАЛЬНОГО СТРЕСУ ТА ФІБРОЗУ У РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ЖІНОК РАННЬОГО ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕРІОДУ З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

РОЛЬ БІОМАРКЕРІВ МІОКАРДІАЛЬНОГО СТРЕСУ ТА ФІБРОЗУ У РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ЖІНОК РАННЬОГО ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕРІОДУ З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ Анотація.Есенціальна гіпертензія (ЕГ) є однією з найпоширеніших патологій серцево-судинної системи та ключовим фактором розвитку хронічної серцевої недостатності (ХСН).У постменопаузальному періоді частота артеріальної гіпертензії значно зростає, створюючи передумови для виникнення та прогресування ХСН.Гормональні зміни у жінок постменопаузального віку сприяють маскуванню клінічних проявів початкових стадій ХСН, які тривалий час можуть перебігати у субклінічній, безсимптомній формі, що ускладнює своєчасну діагностику та прискорює прогресування захворювання за відсутності лікування.Зокрема порушується судина реактивність, активується ренінангіотензин-альдостеронова та симпато-адреналова системи, формується дисліпідемія та посилюється системне запалення.У сукупності ці механізми сприяють формуванню ендотеліальної дисфункції, ремоделювання міокарда та прогресуванню фіброзних змін серцевого м'яза.Згідно сучасних уявлень у патогенезі серцевої недостатності (СН) задіяні механізми низькоінтенсивного системного запалення, що зумовлюють активацію процесів фіброзування та сприяють формуванню діастолічної дисфункції, яка згідно настанови AHA/ACC/HFSA 2022 року щодо лікування СН класифікується як доклінічна СН (стадія В).У жінок постменопаузального віку дані процеси можуть бути додатково посилені метаболічними порушеннями, збільшенням вісцеральної жирової тканини та оксидативним стресом.Водночас, на сьогодні залишаються недостатньо вивченими особливості змін рівнів ST2, IL-33 та OPG саме у жінок з ЕГ у ранньому постменопаузальному періоді та їх взаємозв'язок із показниками діастолічної функції лівого шлуночка та тривалістю менопаузи.Більшість наявних досліджень зосереджені на пацієнтах вже із сформованою СН, тоді як проблема субклінічного ураження міокарда залишається недостатньо вивченою.У цьому контексті визначення біомаркерів міокардіального стресу та фіброзу, таких як ST2, IL-33 та OPG набуває особливого значення для раннього виявлення субклінічних змін міокарда, стратифікації ризику та оптимізації терапевтичної Журнал «Перспективи та інновації науки» № 2(60) 2026