НАРАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОКРАТІВСЬКОГО ДІАЛОГУ В КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВІЙ ТЕРАПІЇ КРИЗОВИХ СТАНІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

НАРАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОКРАТІВСЬКОГО ДІАЛОГУ В КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВІЙ ТЕРАПІЇ КРИЗОВИХ СТАНІВ В УМОВАХ ВІЙНИАнотація.У статті досліджено наративний потенціал сократівського діалогу як методу когнітивно-поведінкової терапії кризових станів в умовах війни.Повномасштабна війна в Україні актуалізувала необхідність адаптації психотерапевтичних методів до специфіки роботи з масовою травмою, де традиційні техніки КПТ потребують інтеграції з наративними підходами для забезпечення осмисленості терапевтичного процесу.Проаналізовано теоретичні основи сократівського методу в КПТ, концепції наративної ідентичності та психологічної герменевтики, а також специфіку кризових станів у воєнний час.Виділено недостатньо розроблені аспекти використання сократівського діалогу як наративної практики, що поєднує когнітивну реструктуризацію зі смислотворенням.Запропоновано теоретичну модель наративно-сократівського підходу, яка інтегрує три виміри: епістемологічний (дослідження переконань), герменевтичний (інтерпретація досвіду) та трансформаційний (перебудова наративу).Описано специфічні наративні дисфункції в кризових станах під час війни: фрагментація життєвої історії, розрив часової перспективи, втрата каузальних зв'язків, дихотомізація наративу «до-після», деавторизація власної історії та блокування майбутнього.Розроблено систему наративно-сократівських технік для роботи з кризовими станами, що включає: сократівське запитування для реконструкції наративу, метафоричне моделювання альтернатив, діалогічне дослідження переломних моментів, експлікацію імпліцитних переконань через наратив, конструювання контрфактуалів та інтеграцію множинних перспектив.Обґрунтовано специфіку застосування сократівського діалогу в груповому форматі через створення спільного наративного простору та діалогічної спільноти.Визначено критерії ефективності підходу: