ПСИХОТРАВМА ЯК ЧИННИК РИЗИКУ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

ПСИХОТРАВМА ЯК ЧИННИК РИЗИКУ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ Анотація.Стаття присвячена комплексному теоретичному аналізу феномену психологічної травми як багатовимірного психічного та особистісного явища, що суттєво впливає на емоційну, когнітивну та поведінкову сфери людини.Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості травматичних подій у сучасному суспільстві, зокрема в умовах соціальної нестабільності та воєнних дій, що підвищує потребу в науково обґрунтованих підходах до психодіагностики, профілактики та психологічної допомоги особам із психотравматичним досвідом.У статті здійснено аналіз наукових підходів до визначення понять «психічна травма» та «психологічна травма», розкрито їх спільні та відмінні риси, а також представлено історичну еволюцію досліджень у цій галузі -від класичних психоаналітичних концепцій до сучасних теорій травма-стресу.Розглянуто роль травматичної пам'яті, механізмів уникнення та психофізіологічної гіперзбудливості у формуванні посттравматичних реакцій і посттравматичного стресового розладу.Особливу увагу приділено класифікації психотравмуючих подій за інтенсивністю, тривалістю та характером впливу (гострі, хронічні, повторні, монотравми, мультитравми, політравми).Проаналізовано психологічні наслідки травматизації на рівні особистісної структури, міжособистісних стосунків і психосоматичного функціонування.Підкреслено значення безпечного соціального середовища та відновлення довіри як ключових умов інтеграції травматичного досвіду.Окремий розділ присвячено взаємозв'язку психотравми та адиктивної поведінки.Обґрунтовано, що порушення емоційної саморегуляції, зростання тривожності, переживання безпорадності та соціальної ізоляції підвищують імовірність формування залежностей як дезадаптивного способу подолання внутрішнього напруження.Розглянуто адикцію як форму поведінки уникнення, що тимчасово знижує інтенсивність травматичних переживань, але водночас підтримує їх хронізацію.Значну увагу приділено дитячим психотравмам як чиннику довготривалих особистісних змін.Показано, що ранній досвід покинутості, відкидання,