КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПРОЯВІВ СТРЕСУ

КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПРОЯВІВ СТРЕСУАнотація.У статті розкрито особливості клінічної діагностики та психокорекції психосоматичних проявів стресу в контексті міждисциплінарного підходу.Обґрунтовано актуальність дослідження з огляду на зростання поширеності психосоматичних порушень, зумовлених хронічними стресовими факторами сучасного соціального середовища, підвищеним темпом життя, невизначеністю та інформаційним навантаженням.Підкреслюється, що тривала дія стресу сприяє формуванню соматичних симптомів, які в ряді випадків домінують над власне емоційними або когнітивними проявами, ускладнюючи диференційну діагностику та потребуючи комплексної взаємодії між клінічною медициною, психіатрією та психологією.Представлено теоретичний аналіз сучасних наукових уявлень про психосоматику, механізми нейровегетативної та гормональної регуляції, роль емоційної сфери у запуску соматичних реакцій та фактори психосоматизації, що охоплюють біологічні, соціально-психологічні та особистісні компоненти.Окрему увагу приділено діагностичним підходам, що поєднують клінічні, психофізіологічні та психодіагностичні методи, а також дозволяють комплексно оцінити соматичний статус пацієнта, інтенсивність стресової реакції та індивідуальні копінг-стратегії.У роботі представлено емпіричне дослідження ефективності психокорекційних технік, спрямованих на зниження інтенсивності психосоматичних проявів стресу.До психокорекційного протоколу було включено когнітивно-поведінкові методи, техніки релаксації та тілесно-орієнтовані підходи, спрямовані на нормалізацію тілесної іннервації, зниження рівня тривоги та формування більш адаптивних моделей реагування.Отримані результати підтверджують доцільність комплексного застосування зазначених методів, що сприяє зменшенню соматизації, редукції емоційної напруги та підвищенню частоти адаптивних копінг-стратегій.Зроблено висновок про перспективність подальших клініко-психологічних досліджень у цьому напрямку, зокрема щодо оптимізації міждисциплінарної взаємодії, розробки ефективних програм психопрофілактики та впровадження