ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОРОСЛИХ

ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОРОСЛИХ Анотація.У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми формування здоров'язбережувальної компетентності дорослих у системі освіти впродовж життя.Узагальнено наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до розуміння здоров'я як цінності освіти, результату педагогічного впливу та умови гармонійного розвитку особистості.Визначено, що в більшості досліджень другої половини ХХ -початку ХХІ століття увага зосереджувалася переважно на проблемах здоров'язбереження дітей і молоді, тоді як формування здоров'язбережувальної компетентності дорослого населення не набуло належного історико-педагогічного узагальнення.Обґрунтовано сутність здоров'язбережувальної компетентності дорослих як інтегративної особистісної характеристики, що поєднує когнітивний, ціннісно-мотиваційний і діяльнісний компоненти та виявляється у здатності свідомо управляти власним здоров'ям у повсякденній і професійній діяльності.Розкрито специфіку її формування з урахуванням принципів андрагогіки: добровільності, усвідомленості, самоспрямованості, опори на життєвий досвід, практичної спрямованості, індивідуалізації, інтегративності та безперервності навчання.Окреслено потенціал формальної, неформальної та інформальної освіти у формуванні здоров'язбережувальної компетентності дорослого населення.Наголошено на ролі освіти впродовж життя як педагогічного простору, що забезпечує адаптацію змісту і форм навчання до індивідуальних потреб дорослих та сприяє підвищенню якості їхнього життя й професійної ефективності.Доведено, що методологічним підґрунтям формування здоров'язбережувальної компетентності дорослих є інтеграція компетентнісного, андрагогічного, особистісно орієнтованого, діяльнісного та соціально-емоційного підходів, поєднання яких забезпечує цілісність освітнього впливу та відповідність сучасним суспільним викликам.Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання під час створення освітніх програм, тренінгів, проєктів і методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня здоров'язбережувальної