ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ У ФОРМУВАННІ ЦИФРОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ ОСВІТИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ У ФОРМУВАННІ ЦИФРОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ ОСВІТИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Анотація.У статті теоретично обґрунтовано трансформацію ролі органів публічної влади у процесі формування цифрової екосистеми освіти, яка постає стратегічним інструментом забезпечення сталого розвитку суспільства.Обґрунтовано, що роль органів публічної влади в управлінні цифровою екосистемою освіти еволюціонує у напрямі стратегічної координації, міжсекторальної взаємодії та регуляторного супроводу інновацій.З'ясовано, що використання освітніх даних (навчальних досягнень, навичок та запитів ринку праці) трансформується у стратегічний ресурс, який забезпечує перехід до доказового врядування в освітній сфері.На основі аналізу нормативно-правового забезпечення функціонування застосунку «Мрія» визначено підходи щодо інтеграції трьох ключових функціональних потоків: управлінських даних, інтерактивної комунікації та персоналізованих сервісів, що ілюструє перехід публічної влади до функцій системного інтегратора даних та сервісів у межах єдиного освітнього середовища.Виокремлено основні функції держави як системного інтегратора, архітектора та куратора цифрового простору, чия діяльність переорієнтовується з лінійного адміністрування на стратегічну фасилітацію інновацій.Саме така модель управління створює умови для цілісної цифрової трансформації освіти як інструменту сталого розвитку, здатного адаптуватися до сучасних динамічних соціально-економічних змін.Доведено, що формування такої екосистеми безпосередньо сприяє реалізації цілей сталого розвитку шляхом забезпечення інклюзивності, соціальної справедливості та проактивного формування людського капіталу, адаптованого до вимог інноваційної економіки.Сформовано порівняльну характеристику традиційної та екосистемної моделей управління, яка наочно демонструє набуття органами публічної влади ролі інтегратора багаторівневих партнерств із приватним сектором та громадянським суспільством.Обґрунтовано, що стійкість освітніх систем у довгостроковій перспективі залежить від спроможності державних інституцій вибудовувати цифрову інфраструктуру, яка поєднує інтереси всіх стейкхолдерів та забезпечує людиноцентричний характер освітньої політики.