ПОЛІГРАФ У ПСИХОЛОГІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ І ОБМЕЖЕНЬ

ПОЛІГРАФ У ПСИХОЛОГІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ І ОБМЕЖЕНЬАнотація.У статті здійснено ґрунтовний і системний теоретичний аналіз поліграфа як психофізіологічного методу в контексті сучасної психологічної діагностики.Поліграф розглянуто не як автономний інструмент виявлення обману, а як складний засіб реєстрації психофізіологічних реакцій, що відображають рівень емоційного напруження, значущість стимулів та загальну активацію автономної нервової системи.Детально проаналізовано наукові засади поліграфологічного дослідження, які ґрунтуються на фундаментальних положеннях психофізіології щодо взаємозв'язку емоційних переживань із вегетативними реакціями організму, а також окреслено місце поліграфа в структурі сучасної психологічної практики.Поліграф розглядається як допоміжний інструмент у межах комплексної психологічної діагностики, що може доповнювати результати клінічного інтерв'ю, психометричного тестування та спостереження, але не замінювати їх.Значну увагу приділено аналізу обмежень поліграфологічного дослідження.Показано, що варіативність реакцій автономної нервової системи істотно ускладнює стандартизацію результатів і потребує високого рівня професійної підготовки спеціаліста.Окремий акцент зроблено на етичних аспектах застосування поліграфа в психологічній практиці.Оцінка достовірності інформації, отриманої за допомогою поліграфа, вимагає критич-ного підходу та обов'язкової верифікації даних через інші джерела психологічної діагностики.Результати поліграфного тестування повинні розглядатися як частина ширшого діагностичного процесу, що включає якісний аналіз контексту, поведінкових проявів та психометричних показників.Надмірне покладання на поліграф як на єдине джерело достовірної інформації може призвести до хибних висновків і етичних порушень.Узагальнено, що ефективне та етично коректне застосування поліграфа можливе лише