ІНТЕГРАТИВНІ МЕХАНІЗМИ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНОЇ ДЕСТРУКТИВНОСТІ

ІНТЕГРАТИВНІ МЕХАНІЗМИ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНОЇ ДЕСТРУКТИВНОСТІ Анотація.Переживання власної деструктивності посідає все помітніше місце у життєвому досвіді сучасної людини, зокрема в умовах соціальної невизначеності, стресових ситуацій та посилення психологічних навантажень.Попри зростаючий інтерес науковців до проблем деструктивної поведінки та феномену деструктивності, недостатньо дослідженим залишається питання про роль цілісності особистості у реалізації руйнівної активності та механізмах її інтеграції.У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз співвідношення понять «деструктивність» і «цілісність особистості», розглянуто їх взаємозв'язок із психологічним благополуччям, саморегуляцією та соціальною адаптацією.Традиційна наукова інтерпретація деструктивності акцентує увагу на її негативному аспекті як прояву «дезінтегрованої» особистості, пов'язаної з психічними розладами або порушеннями емоційно-вольової регуляції.Водночас феноменологічний аналіз переживання власної деструктивності демонструє активну позицію суб'єкта, усвідомлену ініціацію та цілеспрямоване здійснення руйнівних дій, що виступає як форма внутрішнього дослідження власного «Я».Попри уявну суперечність, деструкція та цілісність не є абсолютними протилежностями; їх взаємодія відображає внутрішню конфліктність, амбівалентність та складну динаміку особистісного розвитку.У статті описано інтеграційні та дезінтеграційні аспекти переживання деструктивності, а також показано, що діяльність переживання спрямована на відновлення внутрішньої узгодженості, переосмислення власного досвіду та інтеграцію психічних і поведінкових процесів.Особлива увага приділена механізмам саморегуляції, внутрішньої адаптації та психічного відновлення, які забезпечують підтримку цілісності особистості навіть у ситуаціях руйнівної активності.Таким чином, дослідження підкреслює, що усвідомлення власної деструктивності може виступати не лише як ознака кризи або внутрішнього конфлікту, а й як потенційний ресурс для інтеграції особистісного досвіду, розвитку внутрішньої стійкості та формування адаптивних стратегій поведінки.