ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ Анотація.У статті обґрунтовано програмно-цільовий підхід у фінансовому забезпеченні розвитку залізничного транспорту як ключовий інструмент узгодження фінансових рішень із державними програмами та стратегічними цілями транспортної політики.Показано, що домінування фрагментарного фінансування, зорієнтованого переважно на покриття поточних витрат, не забезпечує досягнення довгострокових ефектів модернізації інфраструктури, оновлення рухомого складу та підвищення якості й безпеки транспортних послуг.Натомість програмно-цільове фінансування формує керований управлінський ланцюг «цілі -завдання -заходи -ресурси -результати», що створює методологічні та інституційні передумови для переходу від контролю витрат до управління результатами розвитку галузі.Визначено роль державних програм у фінансовому механізмі розвитку залізничного транспорту як інструментів концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах (модернізація інфраструктури, оновлення рухомого складу, підвищення рівня безпеки, доступності та якості перевезень), а також як засобів формування чіткої рамки відповідальності суб'єктів державного управління і забезпечення порівнянності результатів у динаміці.Розкрито управлінську логіку програмного фінансування на засадах результативноорієнтованого управління, що охоплює послідовні етапи стратегічного визначення цілей і пріоритетів, програмування та бюджетування, реалізації програмних заходів, моніторингу, оцінювання й звітування, а також прийняття коригувальних управлінських рішень.Запропоновано структуризацію основних елементів програмно-цільового фінансування (цілі, завдання, заходи, фінансові ресурси, показники результативності та результати), що сприяє підвищенню прозорості використання бюджетних і позабюджетних коштів, посиленню підзвітності органів влади та ефективності фінансового механізму розвитку галузі.Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування запропонованих підходів під час формування, реалізації та оцінювання державних програм розвитку залізничного транспорту, а також у підвищенні керованості фінансових потоків і результативності державної транспортної політики.