РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ» ТА «ОРГАНИ ПРАВОПОРЯДКУ» В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ» ТА «ОРГАНИ ПРАВОПОРЯДКУ» В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ Анотація.У статті здійснено комплексне адміністративно-правове дослідження проблематики інституційного та функціонального розмежування понять «правоохоронні органи» та «органи правопорядку» в сучасній правовій системі України.Актуальність теми зумовлена процесами реформування сектору цивільної безпеки та необхідністю уніфікації термінологічного апарату національного законодавства, яке наразі характеризується неузгодженістю та наявністю правових колізій.Автором проаналізовано стан наукової розробки проблеми у працях вітчизняних вчених-адміністративістів та встановлено, що в доктрині домінує підхід, за якого ці категорії часто ототожнюються або розглядаються як взаємозамінні синоніми.Доведено, що така ситуація є наслідком радянської правової традиції, де будь-яка діяльність держави у сфері безпеки розглядалася крізь призму карально-репресивної функції.На основі аналізу чинного законодавства, зокрема Конституції України, законів України «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», та інших нормативно-правових актів, виявлено системну термінологічну проблему.Вона полягає у тому, що Конституція України (ст.131-1) ввела в обіг поняття «органи правопорядку», проте галузеве законодавство продовжує оперувати застарілим терміном «правоохоронні органи» або не містить чіткого визначення нової конституційної категорії.Це створює правову невизначеність щодо статусу та меж компетенції таких суб'єктів як Національна поліція, Національна гвардія України, Служба судової охорони, муніципальні варти тощо.У статті обґрунтовано, що «правоохоронні органи» та «органи правопорядку» є самостійними адміністративно-правовими категоріями, які мають різну правову природу.Визначено, що сутність правоохоронних органів полягає у реалізації репресивної (каральної) функції держави, спрямованої на розслідування вже вчинених правопорушень та притягнення винних до відповідальності в межах кримінального процесу.Натомість органи правопорядку Журнал «Наукові інновації та передові технології» № 1(53) 2026 2260 реалізують адміністративну (превентивну) та сервісну функції, метою яких є забезпечення безпеки публічного середовища, запобігання правопорушенням та надання допомоги населенню.Запропоновано авторську систему критеріїв розмежування зазначених понять за метою діяльності, часовим виміром впливу (ретроспективний або перспективний), методами (кримінально-процесуальний примус або адміністративний нагляд і превенція) та суб'єктним складом.Зроблено висновок про необхідність внесення змін до чинного законодавства в частині уніфікації термінологічного апарату та нормативної фіксації вичерпного переліку органів правопорядку, що сприятиме утвердженню принципів правової визначеності та верховенства права в діяльності органів публічної влади.