ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ПОЗИТИВНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДЕРЖАВИ ЗА СТАТТЕЮ 2 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ПОЗИТИВНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ДЕРЖАВИ ЗА СТАТТЕЮ 2 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД Анотація.У статті здійснюється аналіз процесуального аспекту позитивних зобов'язань держави за статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що закріплює право на життя.Актуальність проблеми зумовлена значною кількістю рішень Європейського суду з прав людини щодо України, в яких констатується порушення процесуального зобов'язання за статтею 2. Підкреслено, що процесуальний елемент обов'язку держави прямо не встановлений у статті 2, проте випливає з її норм, тлумачення яких здійснює Європейський Суд з прав людини.Зазначено, що зміст процесуального зобов'язання за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зводиться до необхідності запровадження та реалізації на національному рівні механізму розслідування оскаржуваних випадків порушення права на життя, який би відповідав критерію ефективності.Досліджено, що Європейський суд з прав людини в процесі своєї багаторічної практики, сформулював певні принципи розслідувань, застосування яких у сукупності забезпечує його ефективність.Проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини щодо України та інших держав, в яких констатовано порушення процесуального аспекту зобов'язань за статтею 2. Виділено та охарактеризовано принципи розслідування, що складають критерій його ефективності, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини.В результаті аналізу ряду рішень, в яких визнано порушення Україною процесуального зобов'язання за статтею 2, сформульовано недоліки, які найчастіше допускаються національними органами, задіяними до розслідування порушень права людини на життя.Зроблено висновок про те, що порушення нашою державою процесуального обов'язку за статтею 2, носить структурний характер.З огляду на це, наголошено на необхідності удосконалення діяльності уповноважених органів та узгодження її з принципами, виробленими практикою Європейського суду з прав людини.Сформульовано основні напрямки вдосконалення діяльності органів, залучених до розслідування випадків порушення права на життя, з метою приведення її у відповідність до норм Конвенції про