ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВОЇ НЕРІВНОСТІ СЕРЕД ВРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВОЇ НЕРІВНОСТІ СЕРЕД ВРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ Анотація.У статті комплексно досліджено проблематику цифрової нерівності в Україні як одного з ключових викликів сучасної публічної політики.Актуальність теми зумовлена стрімкою цифровізацією державних послуг, яка, попри очевидні переваги для більшості громадян, створює ризики соціального виключення для вразливих верств населення.Автор розглядає цифрову грамотність не лише як технічну навичку володіння інструментами, а як необхідну умову для реалізації громадянських прав та доступу до соціальних благ в умовах інформаційного суспільства.Методологічну основу дослідження складає аналіз емпіричних даних, зокрема аналітичного звіту ПРООН та Мінцифри за 2024 рік.На основі опрацьованої статистики виявлено, що попри загальне зростання рівня цифровізації, в Україні зберігається глибокий цифровий розрив.Особливу увагу приділено аналізу ситуації серед людей похилого віку (70+), де рівень користування електронними послугами є критично низьким (22%), а бар'єр відсутності навичок сягає 70%.Також проаналізовано показники серед осіб з інвалідністю та громадян з низьким рівнем доходу, для яких основними перешкодами залишаються як брак компетенцій, так і відсутність фінансової можливості забезпечити технічний доступ до мережі.У статті здійснено порівняльний аналіз міжнародного досвіду (Велика Британія, Естонія, Канада) та українських реалій.Визначено, що ефективна модель подолання цифрової нерівності базується не лише на розбудові інфраструктури, а й на впровадженні інституту «цифрових посередників» (digital facilitators) на базі бібліотек, ЦНАПів та громадських організацій.Автор наголошує на необхідності переходу від ситуативних проєктів до системної державної стратегії, яка включає адаптацію інтерфейсів державних сервісів, створення інклюзивних освітніх програм та психологічну підтримку користувачів для подолання страху перед технологіями.За результатами дослідження запропоновано практичні рекомендації для органів публічного управління та громадського сектору.Ключовий висновок полягає в тому, що цифрова трансформація має бути людиноцентричною: технічний прогрес не повинен випереджати здатність суспільства адаптуватися