ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНИХ ПРОГРАМАХ ВІДНОВЛЕННЯ НА ЗАСАДАХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНИХ ПРОГРАМАХ ВІДНОВЛЕННЯ НА ЗАСАДАХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ Анотація.У статті розглянуто вітчизняний досвід організації фізичної терапії в комплексних програмах відновлення на засадах міждисциплінарної взаємодії.Актуальність проблематики зумовлена тим, що сучасна медична реабілітація потребує не лише методично коректних втручань, а й керованих організаційних рішень, які забезпечують цілісність програми, наступність між етапами допомоги та узгодженість рекомендацій для пацієнта.Метою статті є узагальнення вітчизняного досвіду організації фізичної терапії в комплексних програмах відновлення на засадах міждисциплінарної взаємодії.Методологічну основу становить аналітичне опрацювання навчально-методичних і наукових джерел з фізичної реабілітації, фізичної терапії, реабілітаційної медицини та реабілітаційної діагностики з подальшою логічною інтерпретацією організаційних підходів, що описані в них.У межах викладу основного матеріалу уточнено концептуальне місце фізичної терапії у структурі комплексних програм відновлення як системоутворювального компонента, що переводить загальні реабілітаційні цілі у вимірювані функціональні результати через дозовану рухову активність і навчання руху.Показано, що міждисциплінарна взаємодія в реабілітації має розглядатися як практичний механізм координації, а не декларативна характеристика, і реалізується через узгодження цілей, визначення ролей і відповідальності, регламентовані командні обговорення та стандартизовану передачу інформації між етапами відновлення.Наголошено, що організація фізичної терапії в команді потребує формування спільної «карти процесу» з визначенням інтенсивності навантаження, критеріїв прогресу та умов переходу на наступний етап, що знижує ризик фрагментації допомоги.Обґрунтовано роль функціонального оцінювання і моніторингу результатів як інструменту управління програмою відновлення, який забезпечує команді спільну доказову основу для корекції втручань і прийняття узгоджених рішень.Визначено типові організаційні виклики вітчизняної практики, пов'язані з неоднорідністю ресурсів, варіативністю немедикаментозних впливів і недостатньою регламентацією інтеграції окремих методів у логіку комплексного Журнал «Наукові інновації та передові технології» № 1(53) 2026 892 відновлення.Зроблено висновок, що перспективи розвитку полягають у посиленні організаційної керованості командної роботи, уніфікації підходів до постановки цілей і контролю результатів, стандартизації комунікацій та забезпеченні наступності між етапами реабілітації.