ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯАнотація.У статті досліджується вплив соціальних чинників на визначення меж правового регулювання у демократичній державі та обґрунтовується необхідність урахування значущих суспільних інтересів під час прийняття нормативно-правових актів.Автор наголошує, що ефективне правове регулювання можливе лише за умови відповідності законодавчих рішень реальним потребам громадянського суспільства, рівню довіри до державних інституцій та загальному сприйняттю легітимності державної влади.Закони, які ігнорують суспільні очікування або не повною мірою відображають досвід громадян, імовірно зустрічатимуть опір і характеризуватимуться зниженим рівнем дотримання.На підставі аналізу практики Європейського суду з прав людини обґрунтовується, що допустимість втручання держави у сферу прав людини визначається критерієм «необхідності у демократичному суспільстві» та має спиратися на конкретні соціальні обставини, оцінені з позицій пропорційності, мінімального втручання та контекстуальної чутливості.Особливу увагу приділено ролі соціологічних досліджень, які дають змогу оцінити суспільне сприйняття правових норм, визначити рівень їх легітимності, спрогнозувати соціальні реакції та запобігти ухваленню неефективних законів.Автор підкреслює значення природних прав людини, індивідуальної автономії та етичного виміру правотворчості, акцентуючи на тому, що перевищення меж державного регулювання може призвести до втрати довіри, зростання соціальної напруги та делегітимації прийнятих рішень.Механізми громадського контролю, зокрема так звані «закони прозорості» (sunshine laws) у США, розглядаються як важливі засоби забезпечення прозорості, відкритості та партисипативного управління.У статті також аналізується вплив кризових явищ, зокрема повномасштабної війни в Україні, на стан громадянських прав і межі державного втручання.Обґрунтовується доцільність інституціоналізації обов'язкових соціологічних досліджень на стадії правотворчості з метою підвищення ефективності законодавства, забезпечення соціально чутливого регулювання, зміцнення довіри між громадянами та державними інституціями, а також формування збалансованої моделі взаємодії між державою і громадянським суспільством.