АГРОПРОМИСЛОВІ РИНКИ: РИНКОВА ВЛАДА, ВЕРТИКАЛЬНА КООРДИНАЦІЯ ТА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

АГРОПРОМИСЛОВІ РИНКИ: РИНКОВА ВЛАДА, ВЕРТИКАЛЬНА КООРДИНАЦІЯ ТА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА Анотація.У статті проаналізовані особливості функціонування агропромислових ринків, для яких характерна висока сегментованість, тривалі виробничі цикли, значні коливання обсягів виробництва та цін, високий ступінь державного втручання.Показано, що суттєва різниця рівнів концентрації у системі вертикально суміжних агропромислових ринків призводить до порушення еквівалентності, перерозподілу коштів сільськогосподарських виробників на користь інших суб'єктів ринків.Досліджено ключові чинники, що визначають зміну архітектури агропромислових ринків.Проаналізовано розвиток вертикальної координації, перехід до більш складних її форм.З'ясовано, що це сприяє встановленню взаємовигідних, більш рівноправних відносин у агропродовольчих ланцюжках.Показано, що державне регулювання агропромислових ринків здійснюється двома шляхами: за рахунок підтримки доходів сільськогосподарських виробників та удосконалення інституційної структури вертикальної координації.Проаналізована Спільна аграрна політика ЄС, зміни, що відбувалися у ній в ХХІ столітті.Досліджено роль державної політики у вдосконаленні інституційної структури вертикальної координації, зокрема через підтримку аграрної кооперації та боротьбу с недобросовісними торговими практиками.Показано, що недобросовісні торгові практики широко використовуються в Україні.Однак в нашій країні відсутні законодавчі акти, що їх забороняють.Обґрунтована необхідність впровадження відповідальності за такі практики за рахунок імплементації Директиви ЄС 2019/633.Показано, що удосконалення інституційних механізмів сприятиме підвищенню конкурентоспроможністі вітчизняного АПК, переходу від сировинної експортоорієнтованої моделі агропромислових ринків до ринкової системи, що забезпечить переробку більшості сировини всередині країни, виробництво товарів з високою доданою вартістю.