МОРАЛЬНА ЕРОЗІЯ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК ДО ПРОСТИТУЦІЇ

МОРАЛЬНА ЕРОЗІЯ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК ДО ПРОСТИТУЦІЇ Анотація.Статтю присвячено аналізу моральної ерозії сучасного українського суспільства та її впливу на залучення жінок і дівчат до проституції.Обґрунтовується, що проституція не може розглядатися виключно як індивідуальний «вибір» чи суто економічна стратегія виживання.Вона постає концентрованим виявом глибокої кризи цінностей, у межах якої руйнуються традиційні уявлення про гідність, відповідальність, подружню вірність, батьківство й материнство, а жіноча сексуальність дедалі частіше комодифікується та використовується як ресурс для досягнення матеріальних або статусних цілей.Моральна ерозія пов'язується з війною, тривалою економічною нестабільністю, поширенням неоліберально-споживацьких моделей, агресивною масовою культурою та кримінальними субкультурами.Показано, що ключовим полем формування вразливості до проституції є сфера базової соціалізації -насамперед сім'я.Виокремлено комплекс деструктивних сімейних чинників: хронічний конфліктний клімат, насильство, алкоголізація батьків, неповні та нестабільні сімейні структури, педагогічна неспроможність дорослих, рання психотравматизація, спостереження подружній невірності, сексуалізоване насильство.Аргументовано, що за таких умов у дитини деформуються уявлення про власну цінність і тілесну недоторканність, нормалізується досвід експлуатації, формується готовність сприймати сексуальність як інструмент отримання уваги, підтримки чи матеріальних благ.Окрему увагу приділено підлітковому періоду як чутливій фазі, коли ранні статеві контакти, вплив однолітків, алкоголю, наркотиків і сексуалізованого медіаконтенту можуть сприяти становленню «передпроститутських» моделей поведінки.Розкрито роль трансформації статевої моралі та відсутності цілісної, науково обґрунтованої системи статевого виховання як важливих ланок моральної ерозії.Констатується, що школа наразі недостатньо виконує компенсаторну функцію щодо сімейних дисфункцій, а наявні освітні практики № 13(54) 2025 128 здебільшого обмежуються фрагментарною або суто біологічною інформацією.Наголошується на необхідності переорієнтації статевого виховання на формування відповідального ставлення до сексуальності, ненасильницької комунікації, поваги до тілесної й психологічної недоторканності, позитивних моделей сімейних стосунків.Робиться висновок, що проституція в українському контексті є не лише кримінологічною та соціально-економічною проблемою, а й індикатором системної моральної кризи, подолання якої потребує комплексних превентивних заходів у сферах сімейної політики, освіти, охорони психічного здоров'я та протидії експлуатації.