МЕТОДОЛОГІЯ ПРОАКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ

МЕТОДОЛОГІЯ ПРОАКТИВНОЇ ПАМ'ЯТІ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ Анотація.У статті обґрунтовано методологію проактивної пам'яті про Другу світову війну як важливого інструменту формування громадянської свідомості та суспільної стійкості в умовах сучасних безпекових викликів, інформаційних війн і масованої пропаганди.Показано, що домінантна для другої половини ХХ ст.гуманістична стратегія педагогіки пам'яті, вибудувана довкола формули «ніколи знову», культивування пацифізму та емоційної емпатії через демонстрацію жахів війни, виявилася недостатньою в ситуації легітимації агресії, маніпуляції історичним знанням і міфологізації воєнного досвіду.Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, що поєднує історичну педагогіку, теорію історичної освіти та memory studies, зокрема концепції колективної пам'яті М. Гальбвакса, культурної пам'яті Я. та А. Ассман, а також ідею «місць пам'яті» П. Нора.На підставі історіографічного аналізу розкрито механізми радянського міфотворення навколо «Великої Вітчизняної війни», специфіку західних підходів, зосереджених на травматичному досвіді та пам'яті про Голокост, а також трансформацію української історіографії та освітніх наративів після 1991 р., з особливим акцентом на зрушення після 2014 р. та 2022 р.Емпіричну частину дослідження становить порівняльний аналіз українських шкільних підручників 2018 і 2024 рр.(зокрема авторів О. Пометун, О. Гісем, І. Щупак) і російського державного підручника В. Мединського та А. Торкунова (2023), що дозволяє простежити принципові відмінності моделей історичної пам'яті.Доведено, що вирішальним є не формальне засудження нацизму чи перелік тем, а спосіб інтерпретації воєнного досвіду: українська модель тяжіє до деконструкції тоталітарних міфів, багатоперспективності, розвитку критичного мислення та медіаграмотності, тоді як російська репрезентує неосталінську реставрацію й індоктринацію.Зроблено висновок про необхідність трансформації шкільної історичної освіти від «пасивної пам'яті» емпатії до «проактивної пам'яті» стійкості, що поєднує гуманістичні цінності з інструментами протидії пропаганді та усвідомленням механізмів агресії.