ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТА УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТА УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮАнотація.У статті досліджено роль інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як системного чинника модернізації публічного управління в умовах зростання складності соціально-економічних процесів, кризових і безпекових викликів, децентралізації та євроінтеграційних трансформацій.Обґрунтовано, що цифровізація має виходити за межі технічної автоматизації та переходити до управлінської логіки, орієнтованої на дані, прозорість, сервісність і результативність публічних рішень.Показано взаємозалежний зв'язок державної інформаційної політики та ІКТ у публічному управлінні: інформаційна політика задає стратегічні орієнтири, принципи відкритості, стандарти доступу й захисту даних, тоді як ІКТ забезпечують практичну реалізацію цих орієнтирів через цифрові платформи, електронні послуги, міжвідомчу інтеграцію даних і механізми електронної участі.Метою статті є визначення механізмів розвитку ІКТ у публічному управлінні та обґрунтування підходів до управління їх ефективністю.Методологічну основу становлять системний і структурно-функціональний підходи, аналіз і узагальнення наукових джерел, концептуальне моделювання та логіко-аналітичне обґрунтування управлінських рішень.Запропоновано комплекс механізмів розвитку ІКТ: організаційний (цифрові офіси, центри компетенцій, проєктно-програмний підхід), інституційний (розподіл повноважень, міжвідомча координація, міжсекторні партнерства), нормативно-правовий (регулювання цифрових процесів, захист даних, стандартизація та інтероперабельність), технологічний (платформи, реєстри, е-документообіг, аналітика даних, інструменти підтримки рішень), кадровий (цифрові компетентності, культура інновацій, управління змінами).Доведено, що управління ефективністю ІКТ потребує переходу від формальних кількісних індикаторів до багатовимірної системи критеріїв: організаційних, економічних, соціальних, інституційних і технологічних, а також впровадження циклу моніторингу, оцінювання та коригування цифрових стратегій відповідно до суспільних потреб і змін