ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ КОЛІЗІЇ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ КОЛІЗІЇ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯАнотація.У науковій статті наголошено, що якість досудового розслідування критично залежить від оптимізації тактичного забезпечення слідчої діяльності, де ключову роль відіграє методика проведення слідчих (розшукових) дій.У цьому контексті освідування виступає як провідна процесуальна дія, що забезпечує верифікацію показань допитаних осіб шляхом зіставлення їхніх відомостей з об'єктивними даними, виявленими на тілі.Зважаючи на системну потребу у перевірці показань учасників провадження, опрацювання цієї тематики має високу криміналістичну значущість та актуальність.Досліджено дискусійний характер процесуального статусу освідування, яке одні вчені розглядають як різновид огляду, а іншіяк самостійну слідчу (розшукову) дію зі специфічними метою та завданнями.Акцентовано увагу на колізіях правового регулювання, зокрема у частині примусового освідування (ч. 1 ст.241 КПК України).Визначено, що відсутність чіткої регламентації процедури та меж застосування примусу створює значну правову невизначеність, ризики зловживань та порушення конституційних прав особи (статті 28, 29 Конституції України).Наголошено, що у юридичній літературі триває дискусія щодо доцільності примусового освідування не лише підозрюваних, але й свідків та потерпілих.Проаналізовано тактичні недоліки слідчої практики, зумовлені низьким рівнем залучення спеціалістів.Це призводить до поверхневої фіксації прикмет, примітивної фіксації латентних слідів та відсутності опису застосованих науково-технічних засобів.Практична значущість роботи полягає у розробці конкретних пропозицій для усунення правової невизначеності та підвищення ефективності освідування.Зокрема, запропоновано доповнити ст.241 КПК України деталізацією процедури примусу, встановивши вимогу пропорційності фізичного впливу ступеню опору.На відомчому рівні обґрунтовано необхідність запровадження стандартизації протоколів для запобігання типовим помилкам фіксації доказів.