ПРИНЦИПИ ПРАВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ НАДМІРНОГО ФОРМАЛІЗМУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

ПРИНЦИПИ ПРАВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ НАДМІРНОГО ФОРМАЛІЗМУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ Анотація.У статті здійснено комплексний правовий аналіз феномену надмірного формалізму в адміністративному судочинстві України крізь призму принципів права та стандартів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Обґрунтовується, що формалізм як елемент процесуальної форми є необхідною складовою судового провадження, оскільки забезпечує правову визначеність, впорядкованість судового розгляду та рівність учасників процесу.Водночас його надмірне застосування може призводити до фактичного нівелювання права на доступ до суду та порушення права на ефективний судовий захист.Доводиться, що надмірний формалізм виходить за межі суто процесуального дефекту та набуває конституційно-правового значення як форма непрямого або прихованого обмеження прав людини, що виникає не внаслідок дії нормативного акта, а через спосіб здійснення судочинства.Такий підхід суперечить положенням статті 6 Конвенції та статті 64 Конституції України, оскільки процесуальні вимоги втрачають функціональний зв'язок із завданням забезпечення справедливого судового розгляду.Особлива увага приділяється ролі принципів верховенства права, справедливості та пропорційності як інструментів стримування надмірного формалізму в адміністративному судочинстві.Обґрунтовується, що саме принципи права виконують коригуючу функцію щодо формального застосування процесуальних норм і мають використовуватися судами як критерії оцінки допустимості процесуальних обмежень з урахуванням їхніх реальних наслідків для реалізації прав людини.Проаналізовано практику сучасну практику Верховного Суду, яка демонструє поступовий відхід від жорсткого формального підходу та орієнтацію на змістовне застосування процесуальних норм, особливо у справах соціального характеру та спорах за участю вразливих категорій осіб.У висновках обґрунтовується необхідність формування людиноцентричного підходу до здійснення адміністративного судочинства як умови реального, а не декларативного забезпечення захисту прав людини.