ІНКЛЮЗИВНІСТЬ І БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ ЯК ВИМІР РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ У СОЦІАЛЬНІЙ ТА ОСВІТНІЙ СФЕРАХ В УКРАЇНІ

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ І БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ ЯК ВИМІР РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТІВ У СОЦІАЛЬНІЙ ТА ОСВІТНІЙ СФЕРАХ В УКРАЇНІ Анотація.Стаття присвячена дослідженню інклюзивності та безбар'єрності як системних принципів і управлінських вимірів реалізації проєктів у соціальній та освітній сферах у контексті публічного управління в Україні.Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю адаптації державної політики до сучасних соціальних викликів, пов'язаних із воєнним станом, зростанням кількості внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, ветеранів, а також посиленням суспільного запиту на рівний доступ до соціальних і освітніх послуг.У цих умовах інклюзивність і безбар'єрність набувають значення не лише соціальних цінностей, а й критеріїв результативності управлінських рішень та проєктної діяльності органів публічної влади.У статті обгрунтовано інклюзивність та безбар'єрність як складові механізмів публічного управління соціальними й освітніми проєктами та визначено напрями підвищення їх управлінської ефективності.У межах дослідження уточнено зміст і співвідношення понять «інклюзивність» і «безбар'єрність» у публічно-управлінському дискурсі, акцентовано їх зв'язок із принципами людиноцентризму, належного врядування, соціальної справедливості та рівності доступу до публічних послуг.Проаналізовано нормативно-правові та інституційні засади реалізації проєктів у соціальній та освітній сферах, визначено роль державних органів і органів місцевого самоврядування у формуванні безбар'єрного середовища