СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІАнотація.Стаття присвячена комплексному аналізу структури соціального капіталу України та визначенню його ключових характеристик у контексті сучасних суспільно-політичних трансформацій.Соціальний капітал розглядається як сукупність соціальних зв'язків, норм взаємодії та довіри, що забезпечують здатність суспільства до самоорганізації, співпраці та адаптації до внутрішніх і зовнішніх викликів.У роботі узагальнено провідні теоретичні підходи до інтерпретації соціального капіталу та визначено структурні елементи, характерні для українського контексту, зокрема горизонтальний, вертикальний і міжгруповий виміри.На основі аналізу історичних, соціально-економічних і політичних чинників показано, що українське суспільство вирізняється високим рівнем горизонтальної довіри, активністю громадян і широким спектром неформальних мереж, які зміцнюють соціальну солідарність, особливо в умовах воєнних загроз.Водночас інституційна довіра залишається недостатньою, що формує дисбаланс між горизонтальними та вертикальними зв'язками й ускладнює ефективну взаємодію населення з державними інституціями.Значну увагу приділено ролі волонтерського руху, місцевих громад і громадянських ініціатив у формуванні сучасної моделі соціального капіталу, а також впливу цих процесів на розвиток місцевого самоврядування, стійкість громад і динаміку суспільних реформ.Показано, що соціальний капітал є важливим елементом для суспільної та політичної консолідації.Соціальний капітал є запорукою формування демократичної політичної культури, а отже, і демократичної політичної практики.Концепція соціального капіталу дозволяє використовувати певні аспекти політичної культури як пояснювальні характеристики в крос-національному вимірі.У статті обґрунтовано, що структура соціального капіталу є важливим чинником стійкості держави, а її оптимізація потребує комплексних управлінських рішень.Запропоновано практичні рекомендації щодо зміцнення взаємодії між громадянами та інституціями, розвитку міжсекторальних мереж і підвищення рівня інституційної довіри як ключової умови успішної модернізації України.