ГОРИЗОНТАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ ЯК РЕСУРС ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ГОРИЗОНТАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ ЯК РЕСУРС ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯАнотація.Обгрунтовано, що горизонтальна солідарність являє собою критично важливий, хоча й часто недооцінений, ресурс у системі публічного управління, особливо в умовах сучасних викликів, які вимагають швидких, гнучких та інклюзивних рішень.Стаття зосереджується на концептуалізації, операціоналізації та емпіричному значенні горизонтальної солідарностівзаємодії, взаємодопомоги та підтримки, що виникає між індивідами, спільнотами, низовими організаціями та неурядовими акторами на одному структурному рівні, без прямого вертикального втручання або ініціативи з боку центральних владних інституцій.Ключова мета статті полягає у дослідженні механізмів трансформації горизонтальної солідарності зі спонтанного соціального явища на свідомо інтегрований ресурс публічного управління та визначенні практичних інструментів для її стимулювання та інституціоналізації.Аналіз ґрунтується на міждисциплінарному підході, поєднуючи теорії соціального капіталу (Р.Патнем, Дж.Коулман), теорії публічного управління (М.Кастельс, Г. Роудз) та концепції низових рухів і мережевого управління.Методологічно дослідження використовує синтез якісних та кількісних методів, зокрема, аналіз кейсів успішної мобілізації спільнот під час криз (наприклад, природних катастроф, пандемій, збройних конфліктів) та статистичний аналіз кореляції між рівнем соціальної довіри (що є основою солідарності) та ефективністю місцевих адміністрацій.Обґрунтовується, що горизонтальна солідарність функціонує як «невидима інфраструктура» публічного управління, яка компенсує прогалини або недостатню гнучкість формальних державних інституцій.Вона надає управлінським структурам низку критичних переваг.Автори виділяють низку інструментів, які публічна влада може використовувати для культивації та використання цього