АНАЛІЗ НАДАННЯ СОЦІАНОЇ ПОСЛУГИ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ У ЗСУ: ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОГО ПРОЄКТУ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (ПОСТАНОВА КМУ №1050)

АНАЛІЗ НАДАННЯ СОЦІАНОЇ ПОСЛУГИ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ У ЗСУ: ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОГО ПРОЄКТУ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (ПОСТАНОВА КМУ №1050) Анотація.У статті здійснено аналіз процесу надання соціальної послуги із соціального супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей у Збройних Силах України в межах реалізації пілотного проєкту Міністерства соціальної політики України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1050.Дослідження має на меті узагальнення проміжного практичного досвіду впровадження соціального супроводу, а також виявлення ключових організаційних, методичних і міжвідомчих аспектів, що впливають на якість та результативність надання цієї соціальної послуги.У роботі проаналізовано механізм соціального супроводу, який передбачає комплексний та індивідуалізований підхід до роботи з військовослужбовцями та їхніми родинами.Окрему увагу приділено нормативно-процедурному забезпеченню послуги, зокрема застосуванню інструментів оцінки потреб, розробленню індивідуальних планів соціального супроводу, організації соціальних, правових і психологічних консультацій.На основі аналізу практичних кейсів показано, що соціальний супровід виконує не лише допоміжну, а й координуючу функцію, сприяючи зменшенню фрагментарності підтримки та підвищенню доступності соціальних послуг для родин військовослужбовців.Разом із тим у статті окреслено низку проблемних аспектів, які супроводжують реалізацію пілотного проєкту, зокрема обмежену міжвідомчу взаємодію, перевантаженість фахівців соціального супроводу, відсутність уніфікованих критеріїв оцінки ефективності послуги та складність адаптації формалізованих процедур до індивідуальних потреб сімей в умовах воєнного стану.Наголошено на доцільності активнішого залучення громадського сектору як партнера державних інституцій у сфері соціального супроводу.