ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ: ДОКТРИНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИКЛИКИ

ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ: ДОКТРИНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИКЛИКИ Анотація.Наукова стаття аналізує критичні проблеми правового регулювання слідчих (розшукових) дій та їх вплив на формування доказової бази у кримінальному провадженні, особливо в умовах розслідування складних злочинів.Наголошено, що, незважаючи на законодавче визначення процесуальних дій у ч. 1 ст.223 КПК України, значна частина науковців вважає його недосконалим, оскільки воно не відображає повної функціональної сутності цих дій як ключового інструменту доказування.Ця термінологічна невизначеність та відсутність єдиного доктринального підходу породжують правову невизначеність на практиці, створюючи прогалини для суб'єктивного трактування слідчими норм (зокрема, зловживання менш формалізованими діями, такими як огляд замість обшуку), що, за даними опитувань, загрожує недопустимим втручанням у приватне життя та прямо суперечить міжнародним стандартам належного процесу.Дослідження виявляє системні проблеми, що підривають ефективність досудового розслідування та права людини: недостатнє врегулювання процедур доступу до електронних даних та хмарних сховищ, а також фрагментацію судової практики у тлумаченні ключових понять, таких як «достатні підстави» для обшуку чи «обґрунтована підозра».З огляду на це, обґрунтовано нагальну потребу уніфікувати термінологію, приводячи її у відповідність до правових позицій ЄСПЛ.Також пропонується конкретизувати ст.233 КПК України, чітко розмежувавши, що «рятування майна» не може бути самостійною підставою для проникнення без загрози його знищення.Запропоновано заходи, які спрямовані на усунення дисбалансу між інтересами розслідування та захистом конституційних прав, що є необхідною умовою для забезпечення належного правового процесу.