ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ У ПРАКТИЦІ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ У ПРАКТИЦІ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Анотація.У статті здійснено комплексний аналіз проблематики розмежування судової юрисдикції в цивільному судочинстві України в контексті забезпечення права на справедливий суд.Актуальність дослідження зумовлена тим, що хоча стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлює загальні критерії цивільної юрисдикції, їх застосування до спірних правовідносин часто викликає труднощі, що призводить до виникнення юрисдикційних конфліктів.Авторка наголошує, що такі ситуації призводять до порушення принципу правової визначеності та фундаментального права особи на розгляд справи «судом, встановленим законом», що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Методологічну основу роботи становить ґрунтовний аналіз актуальної судової практики Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), яка виступає основним інституційним механізмом вирішення юрисдикційних конфліктів.У статті виокремлено та детально розглянуто чотири ключові групи проблем, що виникають у процесі правозастосування.По-перше, досліджено критерії розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.Обґрунтовано правову позицію, згідно з якою визначальним критерієм є характер спірних матеріальних правовідносин: якщо позовна вимога спрямована на захист цивільного права на майно, такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного чи господарського судочинства, навіть якщо формально оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора).Надалі, в праці проаналізовано юрисдикцію спорів щодо дій органів влади, які мають безпосередні майнові наслідки (наприклад, примусове відчуження майна).Встановлено, що такі спори не є публічно-правовими, оскільки вимагають захисту порушених приватних прав, а отже, належать до цивільної або господарської юрисдикції.Окрім цього, автором було висвітлено складні аспекти розмежування корпоративних та інших цивільних спорів.На основі практики ВП ВС доведено, № 12(22) 2025 82 що спори, пов'язані зі спадкуванням частки у статутному капіталі товариства, мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, тоді як спори про визнання недійсними правочинів щодо часток є корпоративними і належать до юрисдикції господарських судів.Також, в статті розглянуто проблематику встановлення юридичних фактів та оскарження актів, що мають виключно інформаційний характер (довідок, актів про порушення правил користування послугами тощо).Акцентовано увагу на тому, що такі документи не породжують самостійних правових наслідків і не підлягають окремому судовому оскарженню, а можуть оцінюватися судом лише як докази в межах вирішення основного спору.