ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАГНЕНЬ УКРАЇНИ ЯК ІМПАКТУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРАГНЕНЬ УКРАЇНИ ЯК ІМПАКТУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ Анотація.Досліджено особливості інноваційно-інтеграційного розвитку регіонів України в контексті реалізації євроінтеграційних прагнень нашої держави та трансформації її моделі публічного управління.Обґрунтовано доцільність використання індексу інноваційно-інтеграційного розвитку регіонів (ІІРР) як багатовимірної аналітичної конструкції, що поєднує економічні, інституційні, соціальні та просторові параметри розвитку і дозволяє оцінювати не лише результати інноваційної діяльності, а й здатність регіонів до інтеграції у наднаціональні інноваційні простори.Доведено, що застосування сценарного підходу до аналізу ІІРР є методологічно обґрунтованим інструментом врахування невизначеності, асиметрії та багатоваріантності трансформаційних процесів у регіональному розвитку України.Установлено, що ключовим чинником зростання ІІРР виступає інституційна спроможність регіонів до реалізації інтеграційних імпульсів, яка формується під впливом якості публічного управління, стратегічного планування, цифровізації управлінських процесів і розвитку партнерських мереж.Обґрунтовано, що інтеграція відіграє роль каталізатора глибинних інституційних змін, а не обмежується функцією зовнішнього фінансового ресурсу.Результати просторовоекономічного аналізу засвідчили наявність стійкої диференціації інноваційноінтеграційного розвитку регіонів, а також ризики поглиблення регіональних диспропорцій за інерційних сценаріїв.Запропоновано використання сценарного підходу до визначення прогностичної рамки динаміки ІІРР у коротко-та середньостроковій перспективі.У межах цієї прогностичної рамки оптимістичний і конвергентно-європейський сценарії демонструють потенціал вирівнювання регіонального розвитку завдяки впровадженню політики смарт-спеціалізації, розвитку інноваційних екосистем та міжрегіональної кооперації.Доведено, що інтеграційні прагнення України слід розглядати як довгостроковий імпакт-фактор модернізації регіональної політики, реалізація якого потребує послідовної державної стратегії, орієнтованої на посилення суб'єктності регіонів у європейських інтеграційних процесах.