УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІАнотація.У статті здійснено комплексне дослідження проблематики трансформації системи соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії.Актуальність теми обґрунтовано необхідністю докорінного перегляду парадигми соціального забезпечення сектору оборони, оскільки існуючі механізми мирного часу виявили свою неефективність перед обличчям безпрецедентних викликів воєнного стану.Акцентовано увагу на тому, що питання соціальної опіки над захисниками трансформувалося з галузевого адміністративного завдання у фундаментальний пріоритет національної безпеки та запоруку збереження людського капіталу держави.У роботі детально проаналізовано диспропорції між нормативно-правовими деклараціями та реальними механізмами їх імплементації.Висвітлено критичні проблеми функціонування системи, зокрема бюрократизацію процедур, перевантаження військово-лікарських та медико-соціальних експертних комісій, відсутність єдиного інтегрованого цифрового простору між відомствами, а також недостатню увагу до питань психологічної реабілітації та реінтеграції ветеранів.Особливий наголос зроблено на необхідності переходу від застарілої патерналістської моделі «співчуття» до партнерської моделі, що базується на гарантуванні гідності та справедливості.Значну частину дослідження присвячено аналізу фінансово-економічного механізму соціального захисту, зокрема проблемі житлового забезпечення.№ 1(23) 2026 1351 Автори констатують, що, попри збільшення бюджетних асигнувань, житлова проблема загострюється через зростання вартості нерухомості.Запропоновано нові підходи до її вирішення, що базуються на демонополізації ролі держави, залученні позабюджетних коштів та впровадженні механізмів співфінансування.Теоретично обґрунтовано структуру фінансово-економічного механізму, який включає організаційну складову, підсистему формування фінансових ресурсів та процес їх реалізації.Аргументовано доцільність створення спеціалізованого координаційного органу (Ради із соціального захисту) для узгодження дій усіх суб'єктів соціальної політики та підвищення адресності допомоги.Дослідження підкреслює важливість цифровізації послуг, запровадження проактивного надання пільг та посилення громадського контролю за використанням ресурсів, що в сукупності має забезпечити створення стійкої та людиноцентричної системи соціального захисту.