ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УМОВАХ ВИСОКОЇ ЩІЛЬНОСТІ ЗАБУДОВИ МЕГАПОЛІСІВ

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УМОВАХ ВИСОКОЇ ЩІЛЬНОСТІ ЗАБУДОВИ МЕГАПОЛІСІВАнотація.У дослідженні комплексно проаналізовано особливості планування та реалізації проєктів землеустрою в умовах високої щільності забудови мегаполісів на прикладі міста Києва як найбільшого урбанізованого центру України.Розкрито специфіку трансформації просторової структури столиці в умовах інтенсивних інвестиційних процесів, зростання населення та функціональної поляризації територій.Здійснено оцінювання показників щільності населення за адміністративними районами міста, що дозволило виявити суттєвий територіальний дисбаланс між інтенсивністю житлової та комерційної забудови й фактичним рівнем забезпеченості інженерною, транспортною, рекреаційною та соціальною інфраструктурою.Установлено, що перевищення нормативно допустимих показників щільності забудови, фрагментарність містобудівної документації, неузгодженість рішень генерального планування з документацією із землеустрою, а також недосконалість правового регулювання землекористування формують системні № 1(23) 2026 1551 ризики хаотичної забудови, просторової деградації та погіршення якості міського середовища.Обґрунтовано, що за відсутності цілісної інтегрованої моделі управління простором зазначені процеси посилюють соціальноекологічну напруженість і знижують інвестиційну привабливість територій.Доведено необхідність упровадження інноваційних інструментів управління територіальним розвитком, зокрема цифрових двійників міст, геоінформаційних систем, BIM-технологій та містобудівного кадастру, які забезпечують синхронізацію просторових, правових та інженерних даних, підвищують прозорість прийняття управлінських рішень і ефективність реалізації проєктів землеустрою.Особливу увагу приділено ролі гармонізації земельного та містобудівного законодавства, включно з актуалізацією положень ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» та адаптацією національної нормативно-правової бази до принципів INSPIRE Directive і європейських стандартів просторових даних.Підкреслено стратегічну важливість формування «зеленого каркасу» міста як ключового елементу сталого розвитку мегаполісів, що забезпечує підтримання екологічної рівноваги, зниження кліматичних ризиків, покращення якості життя населення та підвищення функціональної цілісності урбанізованого простору.Обґрунтовано доцільність переходу від фрагментарних рішень до інтегрованого екологічно орієнтованого підходу в плануванні землекористування.Запропоновано інтегровану модель удосконалення системи землеустрою мегаполісів, яка поєднує цифровізацію управлінських процесів, екологічну збалансованість просторового розвитку, нормативно-правову модернізацію та активну участь територіальних громад у прийнятті рішень.Перспективним напрямом подальших досліджень визначено розроблення індексу стійкості землекористування мегаполісів України, що дозволить здійснювати кількісну багатокритеріальну оцінку рівня збалансованості забудови, екологічної стійкості та ефективності просторового управління в контексті національної політики сталого розвитку.