КРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ CИСТЕМОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЕПІДЕМІЧНІ ЗАГРОЗИ

КРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ CИСТЕМОЮ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я: ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЕПІДЕМІЧНІ ЗАГРОЗИ Анотація.У статті досліджено кризове управління в системі охорони здоров'я в умовах надзвичайних ситуацій та епідемічних загроз з фокусом на інституційні моделі реагування та забезпечення стійкості медичних послуг.Обґрунтовано, що сучасні кризи -воєнні конфлікти, пандемії, техногенні катастрофи -формують для системи охорони здоров'я «подвійний тиск», який поєднує різке зростання потреб населення з одночасним обмеженням ресурсної, кадрової та інфраструктурної спроможності.За таких умов традиційні адміністративні підходи є недостатніми, що зумовлює необхідність застосування спеціальних режимів кризового управління.У статті систематизовано інституційні моделі реагування в охороні здоров'я: централізовано-координаційну, децентралізовано-мережеву та гібридну.Показано, що найбільш ефективною в умовах комбінованих загроз є гібридна модель, яка поєднує централізоване визначення стандартів, пріоритетів і розподілу ресурсів із мережевою реалізацією рішень на регіональному та локальному рівнях.Окрему увагу приділено ролі нормативно-правових механізмів як основи легітимності кризових рішень, а також значенню міжвідомчої та міжсекторальної координації.Доведено, що стійкість системи охорони здоров'я в кризових умовах визначається здатністю забезпечувати безперервність базових медичних послуг, гнучко переплановувати мережу закладів, управляти маршрутами пацієнтів і ресурсними потоками.Підкреслено роль цифровізації та телемедицини як інструментів підвищення керованості, доступності допомоги та прийняття