ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАЄКТОРІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ АКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ: РОЛЬ ВОЛОНТЕРСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ

ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАЄКТОРІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ АКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ: РОЛЬ ВОЛОНТЕРСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ Анотація.У статті розкрито інституційні виміри громадянської активності в Україні та обґрунтовано роль волонтерства під час війни як інституційного механізму суспільної стійкості.Громадянська активність інтерпретується як свідома форма публічної участі, зорієнтована на спільне благо й узгоджені дії, а волонтерство розглядається як її специфічна видова практика, що реалізується через безоплатну допомогу та підтримку у суспільно значущих сферах.Показано, що війна прискорила перехід від подієвої мобілізації до режиму відтворюваних норм і процедур, коли оперативність горизонтальних мереж поєднується з потребою в підзвітності, верифікації запитів і прозорості розподілу ресурсів.У центрі аналізу -поняття «інституційні траєкторії», які описують логіку послідовних змін участі (виникнення, розширення, стабілізація, переформатування) через параметри сталості, організованості, щільності зв'язків і механізмів координації.Запропоновано типологію чотирьох траєкторій волонтерства та громадянської активності в умовах війни: мобілізаційну (швидке реагування із ризиком згортання після піку), професіоналізаційну (перехід у досталі структури з підсиленням процедурності), партнерську (інституціоналізація через співпрацю з місцевим самоврядуванням, донорами і бізнесом) та адвокаційну (розширення від допомоги до впливу, контролю й підзвітності).Окреслено умови, за яких траєкторії стають стійкими: узгоджені правила співпраці, реєстрація та порівняння потреб, стандартизована звітність, координаційні платформи і процедури внутрішнього обліку, що зменшують ризики дублювання, нерівномірності та зловживань.Практичне значення результатів полягає у можливості використання типології для діагностики стану волонтерських ініціатив у громадах, прогнозування їхнього розвитку та вироблення рамкових рішень, що підтримують автономію громадянського сектору, водночас підсилюючи керованість, довіру й справедливість розподілу допомоги.