УЧАСТЬ ДЕРЖАВНИХ ТА НЕДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ У ЗАПОБІГАННІ ДОМАШНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ

УЧАСТЬ ДЕРЖАВНИХ ТА НЕДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ У ЗАПОБІГАННІ ДОМАШНІЙ ЗЛОЧИННОСТІАнотація.У статті здійснено комплексний кримінологічний та кримінально-правовий аналіз системи суб'єктів запобігання домашній злочинності в Україні з урахуванням особливостей їх функціонування в умовах воєнного стану.Наголошено, що домашня злочинність є однією з найбільш латентних форм насильницької поведінки, рівень суспільної небезпеки якої суттєво зростає в період збройної агресії, соціально-економічної нестабільності та масового внутрішнього переміщення населення.Проаналізовано діяльність основних груп суб'єктів запобігання домашньому насильству, зокрема центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Національної поліції України, судів, органів прокуратури, загальних і спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, закладів освіти, громадських та приватних організацій, а також роль громадян у виявленні та припиненні фактів домашнього насильства.Обґрунтовано, що ефективність функціонування зазначеної системи значною мірою залежить від рівня міжвідомчої координації, доступності соціальних і правових сервісів та належного ресурсного забезпечення, яке в умовах воєнного стану є істотно обмеженим.У статті виявлено основні проблеми реалізації превентивного потенціалу суб'єктів запобігання домашній злочинності, серед яких фрагментарність їх діяльності, нерівномірність практики застосування законодавства на місцевому рівні та зростання латентності злочинів у сімейно-побутовій сфері.За результатами дослідження сформульовано науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення міжвідомчої взаємодії, посилення ролі органів місцевого самоврядування та спеціалізованих служб підтримки, а також підвищення ефективності запобігання домашній злочинності в умовах воєнного стану.