ПРАВОЧИНИ З РЕАЛІЗАЦІЇ АРЕШТОВАНОГО МАЙНА БОРЖНИКА У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРАВОВА ПРИРОДА, РЕСТИТУЦІЙНІ РИЗИКИ ТА БАЛАНС ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ

ПРАВОЧИНИ З РЕАЛІЗАЦІЇ АРЕШТОВАНОГО МАЙНА БОРЖНИКА У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРАВОВА ПРИРОДА, РЕСТИТУЦІЙНІ РИЗИКИ ТА БАЛАНС ІНТЕРЕСІВ СУБ'ЄКТІВ Анотація.У статті досліджено правову природу правочинів із реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні та обґрунтовано їх змішаний, функціонально інтегрований характер.Доведено, що примусова реалізація майна не може бути зведена ані до чистого цивільно-правового договору купівлі-продажу, ані до суто адміністративного акту, оскільки приватноправова форма відчуження вбудована в імперативну публічно-правову процедуру виконання рішення юрисдикційного органу.Показано, що свобода договору у цій сфері діє у редукованому режимі, а телеологічним центром конструкції виступає не ринковий обмін як такий, а реальне та повне поновлення порушеного права стягувача.Проаналізовано суб'єктний склад відповідних правовідносин і встановлено, що виконавець, діючи ex officio, не набуває матеріально-правового статусу сторони правочину, не є класичним продавцем і не заміщує боржника за моделями приватного представництва.Його роль має процесуально-владну природу та полягає у забезпеченні юридичної здійсненності переходу права власності в межах процедури примусового виконання.Окремо розкрито правову специфіку електронного аукціону як публічно організованої конкурентної процедури, що гарантує легітимність результату відчуження арештованого активу.Критично оцінено підхід судової практики, започаткований у справі № 6-1884цс15, щодо механічного перенесення класичної двосторонньої реституції на відносини примусової реалізації.Аргументовано, що така модель спричинила помилкове покладення майнових ризиків на виконавця, розрив між фактичним рухом коштів і юридичною відповідальністю, а також множинність похідних спорів.