СТРАТЕГІЇ ТА ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ ДЕІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ ДОГЛЯДУ ЗА ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

СТРАТЕГІЇ ТА ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ ДЕІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЇ ДОГЛЯДУ ЗА ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ Анотація.Реформа деінституціалізації (ДІ-реформа) є однією з цільових реформ на шляху членства України у Європейському Союзі, що відображено у Плані для реалізації Ukraine Facility 2024-2027.Перехід від інтернатної (інституційної) моделі догляду за людьми похилого віку до послуг, що надаються за місцем проживання та в громаді, набуває особливого значення в умовах демографічної кризи і наслідків війни.Догляд вдома, денний догляд та підтримане проживання задекларовані базовими у Законі України «Про соціальні послуги».Мета дослідження: описати сучасний стан ДІ-реформи догляду за людьми похилого віку крізь призму національних стратегічних підходів та практичних рішень.За допомогою порівняльного аналізу моделей інституційних та альтернативних соціальних послуг виявлено значний часовий лаг ДІ-реформи.З'ясовано, що надання соціальних послуг для людей похилого віку продовжує забезпечувати система інтернатних закладів (психоневрологічні інтернати (для осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями); будинки-інтернати для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю; пансіонати; стаціонарні відділення територіальних центрів соціального обслуговування (у територіальних громадах).Відмічено невиправданість практики інтегрування послуги підтриманого проживання до інтернатних закладів.Ретроспективно представлена варіативність соціальних послуг для людей похилого віку у рамках стратегій реформування системи надання соціальних послуг (2012) та ДІ-реформи (2024): догляд вдома; денний догляд; підтримане проживання (за місцем проживання/перебування отримувача соціальної послуги (вдома) або стаціонарно в приміщенні надавача соціальної послуги; приватні пансіонати; будинки для людей похилого віку у громадах).Дослідження продемонструвало, що у межах інноваційного процесу ДІреформа догляду за людьми похилого віку знаходиться на межі етапів розробки, макетування й апробації ідей та їх оцінки і поширення, що спричиняє амбівалентність окремих практичних рішень.