ВІТАЛЬНА БЕЗПЕКА ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ПАРАДИГМА ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОЇ БЕЗПЕКИ: МІЖНАРОДНИЙ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ І УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

ВІТАЛЬНА БЕЗПЕКА ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ПАРАДИГМА ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОЇ БЕЗПЕКИ: МІЖНАРОДНИЙ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ І УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ Анотація.У статті здійснено порівняльний аналіз моделей людиноцентричної безпеки, що сформувалися в міжнародній практиці (Європейський Союз, Канада, Японія, Ізраїль, США), та визначено їх відповідність потребам української держави в умовах воєнного стану, гібридних загроз та суспільних трансформацій.Аргументовано необхідність переходу від державоцентричної парадигми безпеки до людиноцентричної, що ґрунтується на пріоритеті життя, гідності, здоров'я, психосоціальної стійкості та здатності особистості до самозбереження і розвитку.На основі аналізу концептів human security, community resilience, public health safety та civil protection виявлено ключові нормативні, організаційні та соціокультурні характеристики сучасних безпекових моделей.Особливу увагу приділено розкриттю концепції вітальної безпеки як інтегральної гуманітарної парадигми, що визначає цілісну систему умов, механізмів і стратегій збереження життя в умовах багатовекторних загроз.