ТРАНСФОРМАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПУБЛІЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ СФЕРИ ОСВІТИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

ТРАНСФОРМАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПУБЛІЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ СФЕРИ ОСВІТИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) Анотація.У статті актуалізовано проблематику трансформації організаційної культури публічних інституцій в умовах зміни управлінської парадигми від «цифровізації інфраструктури» до «цифрової трансформації процесів». Особливу увагу приділено сфері освіти, де поява генеративного штучного інтелекту (ШІ) стала своєрідним стрес-тестом для традиційних бюрократичних моделей.На основі емпіричного аналізу результатів опитування 110 керівників закладів загальної середньої освіти Дніпропетровської області здійснено комплексну діагностику готовності управлінського персоналу до роботи в нових технологічних умовах.Ключовим науковим результатом дослідження є виявлення та обґрунтування феномену «цифрового дисонансу», а саме системного розриву між високою суб'єктивною самооцінкою цифрової грамотності управлінців та критично низьким рівнем реальної інтеграції інструментів ШІ у процеси прийняття рішень.Доведено, що сучасна організаційна культура закладів характеризується як консервативно-бюрократична з ознаками «технологічної інерційності», що зумовлено специфікою кадрового потенціалу та усталеними патернами поведінки.Авторами ідентифіковано функціональний дисбаланс використання інновацій, де взаємодія з ШІ обмежується «творчо-виконавським» рівнем (генерація контенту), тоді як запит на «аналітично-стратегічну» автоматизацію адміністративної роботи залишається незадоволеним.Встановлено, що головними перепонами цифровізації є не технічні обмеження, а глибинні аксіологічні бар'єри, які формують стійку 12(20) 2025 1405 «культуру перестороги».Високий рівень тривожності керівників щодо етичних ризиків (порушення академічної доброчесності, втрата критичного мислення) блокує впровадження інновацій.У статті обґрунтовано, що успішна трансформація організаційної культури від стану «цифрового спротиву» до «цифрової адаптивності» вимагає системного зовнішнього втручання через механізми нормативної регламентації (розробка політик використання ШІ) та комплексного професійного розвитку.Важливість дослідження полягає у визначенні практичних шляхів подолання ментальних бар'єрів для підвищення ефективності регіонального публічного управління.