МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ПРОЦЕСІ ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО БЛОКОВОГО СТАТУСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВИХ БЕЗПЕКОВИХ ЗМІН

МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ПРОЦЕСІ ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО БЛОКОВОГО СТАТУСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВИХ БЕЗПЕКОВИХ ЗМІН Анотація.Актуальність дослідження зумовлена різкою трансформацією світової системи безпеки, зростанням рівня загроз у Східноєвропейському регіоні та необхідністю для України формувати стратегічний блоковий статус, який би забезпечував довгострокову національну безпеку, стійкість та інтегрованість у європейський і трансатлантичний простір.У цих умовах механізми публічного управління стають ключовим інструментом держави для формування та реалізації стратегічних рішень, що визначають майбутнє її міжнародно-безпекового позиціонування.Постановка проблеми полягає в тому, що наявні механізми публічного управління в Україні лише частково адаптовані до динаміки сучасних безпекових викликів, а процес визначення стратегічного блокового статусу держави потребує системного, інституційно та нормативно підсиленого управлінського забезпечення.Проблемним залишається також питання гармонізації внутрішньодержавних управлінських рішень із міжнародними стандартами та зобов'язаннями.Теоретико-методологічне обґрунтування та розроблення концептуальної моделі механізмів публічного управління у процесі визначення стратегічного блокового статусу України в умовах світових безпекових змін.У ході дослідження автором виконано такі завдання: здійснено аналіз сучасних тенденцій розвитку світової безпекової архітектури; ідентифіковано ключові загрози та можливості для України в контексті формування її блокового статусу; розроблено концептуальну модель механізмів публічного управління, що забезпечує ефективне прийняття відповідних стратегічних рішень.У висновках підкреслено, що формування стратегічного блокового статусу України потребує комплексного застосування механізмів публічного управління, орієнтованих на адаптивність, міжвідомчу координацію, інституційну спроможність та стратегічну комунікацію.Результати дослідження свідчать про необхідність посилення нормативно-правового забезпечення, розбудови стійких інституційних зв'язків із міжнародними безпековими структурами та удоскона-12(20) 2025 1417 лення державної політики у сфері національної безпеки.Практичні рекомендації включають: інституціоналізацію механізмів стратегічного планування та оцінювання безпекових рішень; підсилення аналітичної та прогностичної спроможності органів публічного управління; створення міжсекторальних платформ для координації державної політики у сфері безпеки; впровадження сучасних інструментів стратегічних комунікацій, орієнтованих на підвищення підтримки суспільства щодо обраного блокового курсу.Результати дослідження можуть бути використані у діяльності органів державної влади, при розробленні стратегічних документів, а також у подальших наукових дослідженнях публічного управління та міжнародної безпеки.