«ТАКІ ЛЮДИ НЕ ПОВИННІ ЗНИКАТИ БЕЗСЛІДНО»: ПЕДАГОГ АРКАДІЙ КАЗКА (1890–1929) У ЛИСТАХ І СПОГАДАХ

ТАКІ ЛЮДИ НЕ ПОВИННІ ЗНИКАТИ БЕЗСЛІДНО»: ПЕДАГОГ АРКАДІЙ КАЗКА (1890-1929) У ЛИСТАХ І СПОГАДАХ Анотація.У статті досліджено життєвий шлях і педагогічну діяльність поета, перекладача, вчителя Аркадія Казки (1890-1929), який став однією з перших жертв сталінських репресій.Основними джерелами дослідження слугували спомини його учнів, епістолярій діяча та архівні документи періоду ув'язнення.Акцентовано увагу на викладанні А. Казкою мови, літератури, українознавства та співів у школах сіл Підгороднє та Василівка на Дніпропетровщині, у Межигірському дитячому будинку, у семирічній школі села Нові Петрівці, Межигірському художньо-керамічному технікумі на Київщині, а також у залізничній трудовій школі № 77 м.Одеси.Доведено, що хоча як педагог А. Казка не залишив наукової спадщини, його безпосередній вплив на учнів був значним.У тяжкі роки громадянської війни він був моральною опорою для своїх вихованців, гідним прикладом стійкості духа.Організовуючи з власної ініціативи дитячі хори, літературні журнали, драматичні гуртки та інші форми позаурочної діяльності, А. Казка у період 1919-1929 рр.був активним учасником українізації навчальних закладів, які за часи Російської імперії функціонували виключно як російськомовні та були знаряддям асиміляції багатьох поколінь українців.Звинувачений у контрреволюційній діяльності, А. Казка став однією з перших жертв згортання українізації, оскільки і його поетична творчість, і праця у школі була частиною боротьби українців за збереження своєї самоідентифікації.Сучасним пошануванням педагогічної діяльності А. Казки стало внесення його персоналії до енциклопедичного біографічного словника «Педагоги України (друга половина ХІХпочаток ХХІ ст.)» (2025), що сприятиме поверненню імені діяча у національний освітній простір.