МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЄС: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ (У КОНТЕКСТІ ENERGY UNION)

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЄС: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ (У КОНТЕКСТІ ENERGY UNION)Анотація.Здійснено комплексний аналіз механізмів формування енергетичної безпеки в Європейському Союзі в контексті реалізації рамкової політики Energy Union.Показано, що сучасна модель енергетичної безпеки ЄС формується як результат системної трансформації підходів до публічного управління енергетичною сферою, яка передбачає відхід від фрагментованих національних стратегій і перехід до багаторівневої моделі врядування.Енергетична безпека в межах Energy Union трактується не лише як безперебійність постачання енергоресурсів, а як здатність енергетичної системи ефективно протидіяти зовнішнім і внутрішнім ризикам, адаптуватися до кризових ситуацій та забезпечувати довгострокову стійкість.Систематизовано інституційні, економічні, регуляторні, технологічні та соціально-економічні механізми формування енергетичної безпеки Європейського Союзу та розкрито управлінську логіку їх взаємодії в межах політики Energy Union.Особливу увагу приділено ролі інституційної координації, інтеграції внутрішнього енергетичного ринку, диверсифікації енергетичного балансу та регуляторної передбачуваності як ключових чинників зниження структурних вразливостей енергетичних систем.Окреслено значення технологічних та інноваційних рішень, цифровізації та розвитку відновлюваних джерел енергії у підвищенні гнучкості й адаптивності енергетичного сектору.Дослідження ґрунтується на поєднанні інституційного, системного та порівняльно-аналітичного підходів, що дозволило виокремити механізми різної природи та показати їх взаємозалежність у межах єдиної моделі врядування.Узагальнення здійснювалося шляхом групування механізмів за функціональною ознакою (координаційні, ринкові, регуляторні, інноваційні та соціально орієнтовані) з урахуванням їхнього впливу на стійкість енергетичних систем.Обґрунтовано, що ефективність енергетичної безпеки ЄС досягається завдяки узгодженій реалізації різних груп механізмів, що мінімізує ризики фрагментації політики та підвищує здатність системи до кризового реагування.