ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПУБЛІЧНО ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ: НОВІ ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ: НОВІ ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ Анотація.У статті досліджено особливості публічного управління розвитком публічно-приватного партнерства (ППП) в Україні в умовах післявоєнної відбудови.Показано, що сучасні виклики відновлення держави вимагають переходу від традиційної моделі державного адміністрування до партнерської, у якій бізнес, держава та громади взаємодіють на засадах спільної відповідальності та стратегічного планування.Обґрунтовано, що ухвалення Закону України № 4510-IX «Про публічно-приватне партнерство» у 2025 р. стало ключовим етапом трансформації управлінських підходів, адже документ запроваджує оновлені принципи взаємодії сторін, механізми координації, державні гарантії та прозорі процедури конкурсного відбору партнерів.Проаналізовано сучасний стан розвитку ППП в Україні, основні законодавчі й інституційні засади, а також управлінські механізми реалізації партнерських проєктів.Показано, що розширення сфер застосування ПППвід транспорту й енергетики до цифрової інфраструктури, освіти, охорони здоров'я та оборонивідповідає потребам повоєнної економіки та створює умови для залучення приватного капіталу у стратегічні галузі.Особливу увагу приділено ролі держави як координатора, що забезпечує баланс інтересів, розподіл ризиків, підзвітність і контроль за реалізацією проєктів.У роботі використано положення методики аналізу ефективності здійснення ППП, рекомендації OECD і Світового банку, що дозволило сформувати узагальнену модель управління партнерствами на принципах прозорості, цифровізації, результативності та довіри.Визначено ключові проблеми сучасного стану інститу ППП в Україні: недостатню координацію між рівнями влади, невизначеність правового статусу створеного майна, обмежену управлінську спроможність публічних партнерів і потребу в цифрових інструментах моніторингу.