ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ Анотація.У статті досліджено інституційну спроможність органів місцевого самоврядування як визначальний чинник забезпечення ефективної реалізації державної політики розвитку урбанізованих територій в Україні.Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією урбанізаційних процесів, ускладненням соціально-економічних, інфраструктурних і безпекових взаємозв'язків у межах міст та агломерацій, а також особливими умовами децентралізації публічної влади, воєнних викликів і повоєнного відновлення.У цих умовах саме органи місцевого самоврядування виступають ключовими суб'єктами реалізації державних пріоритетів розвитку урбанізованих територій, забезпечення життєстійкості громад, відновлення зруйнованої інфраструктури та формування передумов сталого соціально-економічного зростання.Обґрунтовано, що наявність стратегічних і містобудівних документів, законодавчо визначених повноважень та інструментів державної регіональної політики не гарантує автоматично ефективної реалізації державної політики на місцевому рівні.Ключовою проблемою залишається недостатній рівень інституційної спроможності органів місцевого самоврядування, що проявляється у кадрових обмеженнях, фінансовій нестабільності, фрагментарності управлінських рішень, слабкій інтеграції стратегічного та просторового планування, а також у недостатній комунікації з громадськістю, бізнесом та інвесторами.Окрему увагу приділено аналізу сучасних підходів до класифікації урбанізованих територій за формою територіального поселення та функціональним призначенням, а також новим законодавчим підходам до типології територій у контексті політики відновлення України.Обґрунтовано, що диференційований підхід до управління урбанізованими територіями з ураху