КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТЬ У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОПІСЕННОЇ ТРАДИЦІЇ: СПАДКОЄМНІСТЬ І ТРАНСФОРМАЦІЇ

КОЛЕКТИВНА ПАМ'ЯТЬ У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОПІСЕННОЇ ТРАДИЦІЇ:СПАДКОЄМНІСТЬ І ТРАНСФОРМАЦІЇ Анотація.Стаття присвячена осмисленню української народнопісенної традиції як одного з ключових механізмів формування, збереження та актуалізації колективної пам'яті.У контексті сучасних гуманітарних студій проблема колективної пам'яті розглядається як важливий чинник національної ідентичності, особливо для української культури, історичний розвиток якої позначений тривалими періодами бездержавності, репресій і втрат культурної спадщини.Народна пісня в цьому вимірі постає не лише як художній феномен, а як «живий архів» історичного досвіду, що поєднує вербальний, музичний та емоційно-афективний рівні репрезентації минулого.У статті проаналізовано наукові підходи до вивчення колективної пам'яті, фольклору та національної ідентичності, представлені в працях сучасних українських дослідників; окреслено теоретичні засади розуміння народної пісні як динамічного простору взаємодії спадкоємності й трансформацій.Основна увага зосереджена на жанровій різноманітності українського народнопісенного репертуару -обрядових, родинно-побутових, соціальнопобутових та історичних піснях і думах -як формах фіксації колективного історичного та емоційного досвіду.На конкретних прикладах народних пісень («Ой ішов чумак з Дону», «Ой на горі вогонь горить», «А в 1791 році») продемонстровано механізми функціонування колективної пам'яті через текстові образи, музичну інтонацію та багатоголосний спів.Окремо розглянуто сучасні інтерпретації народного матеріалу (зокрема у творчості гурту DakhaBrakha) як приклад усвідомленої трансформації традиції, що 2(22) 2026