ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ТА ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ

ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ В УКРАЇНІ:ТЕНДЕНЦІЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ТА ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ Анотація.Інститут відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка являє собою нематеріальні втрати, завдані психічними стражданнями, фізичним болем або приниженням честі, гідності та репутації особи, є ключовим механізмом захисту прав людини у сучасному цивільному праві України.Незважаючи на законодавче закріплення права на таке відшкодування (зокрема, ст.23 Цивільного кодексу України), актуальність проблеми визначається рядом критичних обставин: відсутністю чітких, законодавчо закріплених критеріїв для визначення розміру грошової компенсації, суб'єктивністю оцінювання факту та наслідків моральних страждань, а також неоднорідністю судової практики.Ці проблеми створюють значні виклики для забезпечення ефективності судового захисту та підривають принцип передбачуваності права.Аналіз останніх рішень свідчить про тенденцію до більш ліберального підходу у визнанні моральної шкоди судами, навіть коли шкода не має матеріального вираження, а також до зростання сум компенсацій (зокрема, у справах про тривале незаконне кримінальне переслідування).Це відображає прагнення судової системи адекватно компенсувати немайнові втрати громадян.При цьому процес доказування вимагає встановлення не лише факту порушеного права, а й чіткого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною дією відповідача та моральними стражданнями позивача.В якості прийнятних доказів використовуються медичні довідки, висновки психологічної експертизи та свідчення про погіршення якості життя, репутації та соціальних зв'язків.Водночас, у справах проти державних органів (за незаконні дії чи бездіяльність) суди схильні застосовувати презумпцію заподіяння 12( 17) 2025 1004 моральної шкоди, що істотно полегшує тягар доказування для потерпілих.Найскладнішою проблемою в процесі відшкодування залишається відсутність уніфікованої методики розрахунку суми компенсації, оскільки законодавство обмежується лише загальними вимогами розумності та справедливості, що призводить до значної диференціації розмірів відшкодування у схожих справах.Зазначено, що для усунення цієї нестабільності та підвищення довіри до судової системи необхідно впровадити в законодавство або через керівні принципи судової практики чіткі критерії оцінки моральної шкоди, розробити уніфіковану методику грошового вираження компенсації (наприклад, поєднання гарантованої та експертної суми) та систематизувати підходи з урахуванням характеру, тривалості та наслідків страждань.Це дозволить забезпечити необхідний баланс між справедливим захистом потерпілого і запобіганням безпідставному збагаченню.