ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ЯК СТРАТЕГІЧНА ОСНОВА МІСТОБУДІВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ПРАКТИЦІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ЯК СТРАТЕГІЧНА ОСНОВА МІСТОБУДІВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ПРАКТИЦІ ВЕРХОВНОГО СУДУАнотація.Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості конфліктів у сфері містобудування, що виникають через неузгодженість між генеральними планами, планами зонування та детальними планами територій.Така фрагментарність містобудівної документації призводить до правової невизначеності, ускладнює прийняття управлінських рішень і створює загрозу порушення балансу публічних і приватних інтересів у сфері забудови.Це також ускладнює реалізацію інвестиційних проектів, знижує привабливість територій для забудовників і породжує недовіру до планувальних процедур.Особливої гостроти проблема набуває в умовах реформування земельного законодавства та впровадження цифрових інструментів просторового планування.Мета статті полягає у з'ясуванні правової природи та ієрархічної структури містобудівної документації на місцевому рівні, а також у дослідженні її впливу на реалізацію принципу правової визначеності.Методологічну основу становлять формально-догматичний, системний і порівняльно-правовий методи, які застосовано для аналізу положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підзаконних актів і рішень Верховного Суду.У результаті встановлено, що генеральний план має стратегічний характер і визначає правові межі для інших планувальних документів, які виконують регулятивну та деталізуючу функції.Судова практика підтверджує пріоритетність генерального плану навіть за наявності більш пізніх планів зонування територій (зонінгів) або детальних планів територій (ДПТ).Узгодженість між планувальними рівнями є необхідною умовою ефективного управління територіями та дотримання прав власників і забудовників.Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробленні нормативних критеріїв тлумачення конфліктуючих планувальних актів, а також у вдосконаленні механізмів цифрової фіксації містобудівної інформації.