ПОЛІТИКА УМИРОТВОРЕННЯ ЯК ФАКТОР ПІДРИВУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ: АНАЛІТИЧНИЙ ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

ПОЛІТИКА УМИРОТВОРЕННЯ ЯК ФАКТОР ПІДРИВУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ: АНАЛІТИЧНИЙ ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ Анотація.Стаття присвячена дослідженню феномену політики умиротворення як одного з ключових чинників дестабілізації європейської системи безпеки в контексті російської агресії проти України.Політика умиротворення розглядається як сукупність дипломатичних, економічних, військових та політичних поступок державі-агресору, спрямованих на запобігання ескалації конфлікту шляхом часткового або повного задоволення її вимог чи стратегічних інтересів.У роботі проаналізовано історичну еволюцію цього підходу та його класичну реалізацію -Мюнхенську угоду 1938 року, що стала символом невдалого застосування стратегії поступок нацистській Німеччині та продемонструвала, що подібні компроміси здатні лише посилювати агресивні наміри авторитарних режимів.На основі історичних паралелей здійснено аналіз сучасних форм умиротворення щодо Російської Федерації.Особливу увагу зосереджено на періоді після військової агресії РФ проти Грузії у 2008 році, коли Європейський Союз та окремі європейські держави відновили політичний діалог і розширили економічну взаємодію з Росією, тим самим фактично нівелювавши наслідки її агресивних дій.Показано, що подібна стратегія збереглася і після початку російської агресії проти України у 2014 році, через 12(17) 2025 1595 застосування обмежених санкцій, незважаючи на зниження їхньої ефективності з часом, домінування дипломатичних форм взаємодії, секторальне поглиблення співробітництва та надмірна віра у переговорні механізми сприяли формуванню в Росії переконання щодо відсутності жорсткої політичної чи військової реакції Заходу.У статті обґрунтовується висновок, що тривале застосування політики умиротворення стало одним із факторів, які сприяли підготовці та реалізації Російською Федерацією повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.Така політика створила сприятливі умови для нарощування військових можливостей РФ, зміцнення її авторитарного режиму та ескалації ревізіоністських амбіцій щодо пострадянського простору, передусім України.На основі проведеного аналізу доводиться, що досвід умиротворення Росії підтверджує історичний закономірний висновок, що поступки агресору не забезпечують мир, а навпаки підривають засади колективної безпеки та стимулюють подальшу агресію.